Артиклі a, an і the допомагають зрозуміти, про який предмет говорить людина: будь-який із певного класу чи вже відомий співрозмовникам. В українській немає прямої відповідності цим словам, тому переклад не завжди підказує правильний варіант. Почати зручніше з невеликої схеми: визначити іменник, його число й злічуваність, а потім перевірити контекст. У цьому матеріалі розглянемо основні випадки, власні приклади та вправу з поясненням відповідей.
Спочатку знайдіть іменник
Запитайте себе, що саме ви називаєте: одну книгу, кілька книг чи, наприклад, інформацію. Злічуваний іменник в однині зазвичай потребує артикля або іншого визначника: «a book», «the book», «my book», «this book». Тому речення «I bought book» у звичайному значенні неповне. Водночас «my a book» теж не підходить: присвійне my вже виконує роль визначника. Докладні приклади містить довідник Cambridge.
Не покладайтеся тільки на те, чи можна порахувати предмет українською. Англійські advice та information зазвичай незлічувані, хоча українською можна сказати «одна порада». У звичайному значенні потрібні «some advice» або «a piece of advice». Таку особливість краще перевіряти в словнику разом із вимовою. Позначки countable та uncountable допомагають обрати не лише артикль, а й форму інших слів у реченні.
Коли потрібні a та an
A або an використовують, коли називають один злічуваний предмет, не визначений для слухача як конкретний. Наприклад, «I need a notebook» означає, що потрібен блокнот, але не обов’язково якийсь уже відомий. У розповіді «I met a student after class» ми вперше вводимо учасника ситуації. Далі, якщо говоритимемо про цю саму людину, контекст уже може вимагати the.
Орієнтуйтеся на звук
Вибір між a та an залежить від наступного звука, а не просто літери. Скажіть «a university», бо початок звучить як приголосний /j/, та «an hour», бо h не вимовляється. Якщо між артиклем та іменником є прикметник, важливий початок саме прикметника: «a useful exercise», «an interesting exercise». Вимовте всю групу слів уголос. Це допомагає уникнути правила, яке помилково спирається лише на написання.
Коли потрібен the
The показує, що співрозмовник може визначити, про кого або що йдеться. Це можливо після попередньої згадки: «I opened a document. The document had three pages». Інший випадок — зрозуміла ситуація: під час заняття «Please close the door» може стосуватися дверей саме цієї аудиторії. Для the не обов’язково спочатку вживати a: достатньо, щоб предмет був визначений контекстом для обох учасників розмови.
Порівняйте «I need a charger» та «Where is the charger you borrowed?». У першому реченні підійде зарядний пристрій потрібного типу. У другому уточнення «you borrowed» допомагає встановити конкретний. Артикль the можна використовувати і з множиною, і з незлічуваним іменником: «the notes on my desk», «the information in this message». Важлива визначеність, а не можливість порахувати об’єкт.
Коли артикль не ставлять
Коли говоримо загалом про клас предметів у множині, часто використовуємо нульовий артикль: «Books help me relax». Так само із незлічуваними поняттями в загальному значенні: «Music makes this exercise more enjoyable». Якщо звужуємо значення до конкретних предметів чи матеріалу, вибір змінюється: «The books on this shelf are mine», «The music in this video is quiet». Порівнюйте речення парами, щоб бачити різницю в змісті.
| Що хочемо сказати | Приклад | Чому так |
|---|---|---|
| Один невизначений предмет | I need a pen. | Підійде будь-яка доречна ручка |
| Один предмет перед голосним звуком | It is an old notebook. | Наступне слово old починається з голосного звука |
| Конкретний предмет | The pen on the table is mine. | Уточнення визначає потрібну ручку |
| Предмети загалом | Pens are useful. | Множина в загальному значенні |
| Інший визначник | This pen is mine. | This уже визначає предмет |
Як перевіряти себе під час письма
Спочатку підкресліть іменники в короткому абзаці. Для кожного злічуваного іменника в однині перевірте, чи є перед ним визначник. Потім запитайте: слухач уже знає, який саме предмет я маю на увазі? Якщо так, перевірте можливість the. Якщо ні й це один представник класу, перевірте a або an. Така послідовність зручніша за випадкове вгадування артикля для кожного слова.
Ця схема не охоплює всі сталі вислови та географічні назви. Наприклад, правила для назв країн, установ і прийомів їжі потребують окремих прикладів. Не намагайтеся з одного правила вивести всі винятки. Записуйте цілі словосполучення, які регулярно використовуєте, а сумнівні випадки перевіряйте. Для базової практики підійдуть вправи British Council про артиклі.
Мінітест із поясненням відповідей
Вставте a, an, the або залиште пропуск порожнім. Перша ситуація: «I bought ___ notebook yesterday. ___ notebook is on my desk». Друга: «My sister is ___ engineer». Третя: «I like ___ music». Четверта: «Could you send me ___ file we discussed?». П’ята: «This is ___ useful website». Перед перевіркою поясніть свій вибір уголос, навіть якщо поки використовуєте українську.
Відповіді: «a notebook», потім «the notebook»; «an engineer»; «music» без артикля в загальному значенні; «the file», бо йдеться про обговорений файл; «a useful website», бо useful починається з приголосного звука /j/. Якщо помилилися, перепишіть не лише слово, а ціле речення. Поруч додайте коротку причину вибору. Це допомагає пов’язати форму зі змістом.
Завершіть вправу власним абзацом про заняття: що ви принесли, який матеріал відкрили та що обговорили з викладачем. Потім повторіть перевірку іменників. На заняттях англійської для дорослих можна попросити зворотний зв’язок саме щодо таких коротких текстів. Регулярна робота з власними реченнями покаже, які випадки вже зрозумілі, а які потрібно повторити на нових прикладах.